Після танців йдуть додому Славко й Ганя в парі. Нічка ясна, зорі сяють. В небі ані хмари. Раптом зірка стала падать. – Йой!- аж скрикне Ганя – Швидше, Славку. Думай, хлопче. Загадай бажання. - Хочу купу-купу грошей — мовив той мрійливо. - Тільки я не дуже вірю в те, що це можливо. - Будеш мати цілу купу. Знаю я залізно. Мусить збутись! – каже Ганя — рано ачи пізно. Зранку втямив – ох, не встиг. Із тим бажанням тупо. Біля хвіртки враз корова «навалила» купу…