Надя разом з чоловіком йшли увечір містом, Стала жінка сперечатись трохи з милим Міськом: - Знаєш, що тобі я скажу, любий чоловічок, Якось ти уже лишайся всіх шкідливих звичок. Міша щось хотів сказати.Тільки що не знає: - В кого тих поганих звичок нині та й немає. Вийшов з бару дядько лисий. Видно, що не бідний. Все при нім — годинник, мешта. В штрих костюм солідний. Міша каже: Читать далее →
Стрів Мирон сусіда зверху. Каже: — Совість майте! Через ваші крики-зойки ми не годні спати. Вір не вір. А тут все чути. Стіни в нас картонні. Я не брешу, йди спитайся все в моєї Тоні. Той у сміх: — Не може бути! Це скоріш над нами. Я оце лише приїхав зранку сам від мами. Тут як тут і Тоня «влізла»: — Я все чую й знаю. Я твоєї жінки голос добре відрізняю! Той ніяк: — При чім тут жінка? Я ж в селі зостався. - Ха. Кому ж вона кричала: » Вася, не спиняйся!»? Білий став отой, як стеля. Моцно стиснув зуби. Точно «вріже» зараз в пику. Або «вріже дуба». Через мить прийшов до тями: — От в село «змотався». Справа в тому, — я Микола. Хто ж тоді той Вася?