Прийшла до мами донька вплач: — Мені пораду дай. Кого із хлопців вибрать трьох? Ну просто, бач, біда. Андрій – хлопака хоч куди. І Гриць не промах теж. Сусід Петро , хоча й не красень. Майстер — він зате. Одного вибрать важко все ж. Хороші всі вони. Якби ж то знати, як зробить? Хто ліпший буде з них? - Не знаю — каже мати їй – пораду дать тобі. Колись мені одна стара секрет відкрила свій. Яке волосся в нього глянь,- характер теж такий. Якщо будЕ м’яке, тонке. То, звісно, хлоп м’який. Якщо ж тверде, жорстке і сильне – хлопець, як скала. Надійний, значить, він, як мур. Щаслива б ти була. - Якщо ж той, мамо, зовсім лисий. Він тоді який? - Та може бути так і так … Хоч, певно, тип слизький.
Сам не свій сьогодні Юра,- щось не йде наука. Ходить злий, бо нерви «з’їла» чорна цятка — муха. Тут ще й Ромко в душу лізе. Вперто, як бацила: - Ти скажи, яка ж то муха так тебе вкусила? Тут Юрко не втримавсь просто: — Вже не чую руку. Сам ніяк убить не можу кляту чорну муху. - Мухи в хаті — то дурниці — скалить зуби Ромко - Гірш, якщо в дурній голівці — мухи або бомки. - Так і є. Дурне, бо бідне. Розум де і очі? В муху досі я не вцілив. Сам «попав на гроші». - Через муху? Як так можна? — глипнув той на Юру. - Як та як! Новим планшетом «бахнув» муху здуру.