Разное

Хто ви?

Враховуючи те, що до краси
Жіночої, я падкий до нестями,
Стає одне питання в голові,
«Вам всім потрібні олігархи з гаманцями?»

Чи лише тих любити ви спроможні
Хто їздить в дорогущому авто?
Хто має «Прада», «Гучі», в «Вага Бонд»і
Купує вам дизайнерське пальто?

Хто в день відстьогує вам сотні баксів
Для манікюрів, зачісок, речей?
Хто день проводить в офісах холодних
А вечором везе в «Палас Отель»?

Хто в день народження вам «Мазду» подарує
І на канікули вас звозить в Амстердам???
Потрібні їм лиш ваші гарні ноги,
І ваш красивий, ніжний, шарм.

Для того щоб в компанії банкірів
Сказати «тьолка в міня єсть,
Ана в пастєли классная такая,
Как хош, папробуй. Тєлєфончік здєсь.»

Не буду викривлятися душею
Багато хто з них, гарний джентльмен,
Але багато й тих, хто вас як речі,
Купує на один вікенд.

Якщо ви всі почнете віддавати
Себе магнатам і багатіям,
Скажіть мені тоді: кого любити
Звичайним, симпатичним хлопчакам?

Фігу

Ти хочеш моєї смерті?
Ти хочеш щоб я розбився?
Розбігшись, башкою в парканчик
Бетонний, з розмаху вліпився?
Ти хочеш щоб я з парашутом
Піднявся у синіє небо,
Стрибнув з літака і стропи
Собі перерізав лезом?
Я на це тобі відповім,
Не цураючись власного крику,
ФІГУ!!!
Не буде такого довіку!

Ти хочеш щоб днини негожої
Я вийшов на бурне шосе,
І там під КАМАЗ здоровенний
Сміливо підставив себе?
Надієшся, дрова рубаючи
Сокиру у лоба встромлю?
Чи що-небудь високо красячи
З драбини зірвуся і шию зверну?
Я на це тобі відповім,
Не цураючись власного крику,
ФІГУ!!!
Не буде такого довіку!

Як буду іти темним сквером,
Натраплю на дещо дурне,
Що бидлом зовуть необтесаним,
І там вони шльопнуть мене?
Або як захочу поїсти
Ковбаски, чи там балика,
І ріжучи їх необачно
На вени направлю ножа?
Я на це тобі відповім,
Не цураючись власного крику,
ФІГУ!!!
Не буде такого довіку!

Я кріпкий як камінь!
Як дуб віковий
Вітрам не підвласний!
Не страшно і хвиль!
Покинь намагатись
Зламати мене!
Бо трісне пупок,
Чи наробиш дурне…

Котик

Котик маленький, пухнастий животик,
На підвіконня до сонечка сів.
Вушками крутить й муркоче той котик,
Від задоволення очі закрив.
Вранішнє сонечко гріє кицюню,
Дрімоту несе на пухнасте маля.
Ранком сметанки наївся той котик,
Тепер з задоволенням відпочива.

Я прив’яжу папірець до мотузки,
Забавку цю дуже любить коток.
Бігає він, його хоче схопити.
Любить по хаті ганяти клубок.
Гладиш його поза вушком маленьким
Муркає він, наче трактор гудить.
Але як лапкою, сука, подряпа,
Рани не гояться довго. Болить.

Работа

Можно мозгом поломаться
Коль подумаешь над тем,
Людям как другим живется
На работах без проблем.

Повышения в зарплатах,
От начальника респект.
Тётки в юбках и нарядах
Носят кофе и обед.

Голова вдруг закипает,
В размышлениях излёт.
Осознав, что лучше дрыхнут,
Юзеры других работ.

Там покой и расслабуха,
Комфортабельность во всём.
Мягкость кресла, свежесть духа,
В туалетах все путём.

Грусть ехидная резвится,
Гадким голосом поёт:
«А другие ведь не пашут
Так как ты здесь, идиот».

Там где нет тебя – раздолье.
Целый день одна лафа.
Хочь домой? Уйдешь пораньше.
Хочешь в отпуск? На! Пока!

Ты сидишь и понимаешь:
Где-то там, кому-то прёт.
Только вот везенье это,
Как-то мимо всё плывёт.

Симпатяга

Посмотрел он на меня,
Взглядом пристальным огрел.
Мож слажал там где-то я?
Или на рубахе мел?

Иль прическа растрепалась,
Дыбом встали волоса.
Может где-то след помады?
Но не спал ни с кем вчера.

Посмотрел он, улыбнулся,
Прибавляя мыслей мне.
Что ж такого происходит?
Голова как в чугуне.

Через пять минут прозренье,
Сердцу стало веселей,
Чистый я, даже красивый,
Просто парень был тот — гей.