Познайомилась із хлопцем Галя у суботу, Той сказав, що він боксер і майже майстер спорту. Хлопець гарний і стрункий, ще й статурний досить. Говорити добре вміє й класні «шмотки» носить. Пили каву у кафе, а потім пиво в барі, Довго ще гуляли містом Галя з Грицем в парі. Потім з нею під під’їздом трохи реготали, Так сміялись, що сусіди нервуватись стали. - Ти вже, Грицю, будь тихіше. Певно, сплять вже люди, Бо народу половину зараз перебудиш. І не думай у під’їзді щось кричати ще раз, Бо в сусідах он навпроти маєм теж боксера. - Я нікого не боюся! Мила, не хвилюйся! Хай виходить! Я із ним швиденько розберуся… Тут відкрились різко двері… Повний ступор в хлопа. Очі, певно, від страху аж вилізли на лоба! Так рвонув – штани аж трісли. Так тікав бідака. - Щож ти, Галю, не сказала, … що боксер – собака
За тих, хто ніч не спить, щоб ми заснули, За тих, хто замість чарки тримає автомат, За тих, хто з нами зараз не святкує, Свій перший тост я піднімаю за солдат!