гумореска
«Свинячі ліки»
Товста тітка до світила
Приїхала в місто:
– Ой, несе мене, нівроку,
Як у діжці – тісто. Читать далее →
гумореска
Товста тітка до світила
Приїхала в місто:
– Ой, несе мене, нівроку,
Як у діжці – тісто. Читать далее →
гумореска
Люда довго приміряє гарні речі модні,
Треба йти із чоловіком на бенкет сьогодні.
Чепуриться, звісно, жінка, певно, дві години,
Там же буде в ресторані точно півродини.
Вася думає вже зранку, скільки грошей нести.
Ледь не злий, бо сухо в горлі й трохи тиснуть мешти.
Врешті-решт пішли обоє на оту забаву,
Привітали свата Мішу, сваху Ярославу.
Потім сіли всі за стіл. Щоб голод придурити.
А жінкам не дай наїстись,- дай наговоритись.
Доки Вася ще не встиг очей собі залити,
Стала Люда чоловіка всій рідні хвалити:
- Вася майже ідеальний, не скупий, до речі.
Він мені завжди купує досить гарні речі.
Я ж не прошу щось від Гуччі, від Діор чи Прада.
Хай своє, гарненьке, рідне. Буду тільки рада.
Чи спідничку, чи костюмчик, чи взуття хороше.
Словом, треба, чоловіче, певну суму грошей.
Вася лиш бубнів під ніс: — Та де ж тих грошей взяти?
Але жінці при родині мусів обіцяти.
Та розквітла, наче пава. І щаслива просто.
Вася мовчки їв і пив. Хоча «кипів» від злості.
- От як вміє підбрехатись. Так старалась, бідна.
Щось новеньке їй купи. Своє, гарненьке, рідне…
Вдома знов ту саму пісню чути від дружини:
- Треба, любий, прикупити трохи одежини.
День чи два ще Вася думав про обновку Люди:
- Хоче щось нове та рідне, то нехай вже буде!
Через тиждень все ж призналась Люда якось свасі:
- Щось новеньке? Звісно, маю. Он, синяк від Васі…
Интересный слог у истории, присланной Верой Кёртис!
Понять смысл этой одесской байки с первого раза получится не у каждого.
Итак, читаем историю про Давида, Сару, Соломона и всю Одессу.
В драматичному театрі — блиск і красота.
Кучерявого студента дівчина пита:
— Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки?
Сидимо тут біля люстри, наче павуки.
Звідсіля я бачу сцену, наче з літака… —
А студент: — Ну й вередлива ж, — каже, — ти яка!
Зачекай, ось я з тобою у кіно піду.
Там сидітимеш ти в мене в першому ряду.
Пан Виктор пишут очень колоритные украинские гуморески, мне захотелось их оживить. Не судите строго, это лишь проба пера…
Еще по теме украинские гуморески, Виктор Насипаный
гумореска Остапа Вишні «Дикий кабан, або вепр». Читає А.Паламаренко
Інше по темі Гуморески
Гумористичні та сатиричні твори Павла Прокоповича Глазового, особливо народні усмішки, знають мільйони українців в усьму світі.
Народився Глазовий на Миколаївщині, пережив голодомор, добровольцем пішов на фронт, брав участь у обороні блокадного Ленінграду. Здавалося б, з під його пера мусіли б виходити драматичні твори. Але письменник , викоханий українським степом, вибирає інший шлях що до своєї творчості. Глазовий пише сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, гуморески, байки, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних Штепселя й Тарапуньки.
КТО ШУМЄЛ?
В ресторані київськім
Питає директор:
- Кто шумєл здесь — контрольор,
Ревізор, інспектор?
- Кухар каже: -Ето тіп
В вишітой рубашкє
По-українскі мораль
Рєзал нашей Машкє.
Распєкал: «Ваш борщ такий.
Що не можна їсти».
- Розжірєлі, стєрвєци,
Націоналісти.
ЛОТЕРЕЙКА
Вийшов п’яний без копійки з торгової точки,
А тут тітка лотерейні продає квиточки.
— Купи квиток, бухарику! — штовха його в спину.—
За п’ятдесят копієчок виграєш машину.
— Ну виграю,— каже п’яний,— додому доставлю.
А де її, ту машину, уночі поставлю?
У гаражі,— учить тітка.
— Я його не маю.
— То поставиш у сараї.
— Немає й сараю.
— То поставиш на подвір’ї.
— А як хтось украде?
— Як украде — упіймають, у тюрягу сяде.
— Люди добрі!—крикнув п’яний.— Що вона базіка?
Вона хоче, щоб я в тюрму загнав чоловіка.
У КВАРТИРІ КОМУНАЛЬНІЙ
Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири:
Одна кухня, одна ванна, а сімей — чотири.
Якось, вставши серед ночі, молодичка Ася
Зачинилася у ванній, швидко роздяглася.
Раптом глянула на двері і очам не вірить:
Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить.
Ася юбкою прикрилась, двері відчинила
І уздріла двох сусідів — Федора й Бавила,—
Та як крикне:
— Як не сором? Хворі ви чи п’яні?
Чи не бачили ви жінки у такому стані? —
А Вавило:
— Тихо, дєтка! Не туди ти хилиш.
Ми дивились, чиїм милом ти себе намилиш
МОРОЖЕНИЙ ЖОРА
Був у жінки чоловічок згорблений і сивий.
Через те ходив до неї Жора чорнобривий.
Раз вернувся чоловічок у незвичну пору.
Довелося молодиці заховати Жору.
Заховала не у шафі, не в дубовій бочці,—
В холодильнику закрила у одній сорочці.
Сів вечерять чоловічок. Вносить жінка миску.
Покришила цибулину і гірку редиску.
Чоловічок носом крутить:
— Редьки мені мало…—
Та й поліз у холодильник діставати сало.
Смик за дверці й відсахнувся:
— Що це за потвора? —
Перед ним зубами дзвонить задубілий Жора.
І промовив чоловічок:
— От мені так сало…
Що це в біса за животне? Як сюди попало? —
Жора чмихнув та як гаркне:
— Зачини, дубина!
Що ти витріщивсь на мене?
Не видав пингвина?
ЗОЗУЛЯ
Злий, сердитий з полювання повернувся зять.
Теща зразу ж причепилась і давай пилять:
— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!
Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я?
Як субота — за рушницю і побрів у ліс…—
Зять надувся: — Причепилась, взяв би тебе біс.
— Це мене? — жахнулась теща.— Знай же людоїд,
Я ще житиму на світі двадцять дев’ять літ.
— Звідкіля ці точні дані? — блимнув оком зять.
— Як не віриш, то зозулю можеш запитать.
Закувала божа птиця у садку у нас
І мені «ку-ку» сказала двадцять дев’ять раз.—
Це почувши, зять рушницю як хапне свою.
— Де вона, та клята птиця? Я її уб’ю!
Якось внук спитав маленький в бабусі своєї:
- Чом, бабусю, гумористи — майже всі євреї?
А бабуся так сказала: — Різні є народи,
Що євреї — гумористи, то все від природи.
Всяк єврей у цьому ділі здорово кумекa,
Він вам турка передражнить, чи хохла, чи грека.
Передражнить його мову з дурацьким акцентом,
Хай він буде чи міністром, а чи президентом.
Люди слухають, сміються та й мають потіху,
А єврея передражниш — буде не до сміху.
Він же тебе спаплюжить перед цілим світом,
Назве тебе «бандерою» і «антисемітом».
І наляпає на тебе стільки грязі й бруду,
Що не здереш і не змиєш до Страшного суду.
Не чіпляйся, голубчики, до їхнього брата,
Дражни хохлів і кацапів — вони, як телята…
Українські гуморески у виконанні заслуженого артиста України Ігора Мельника :
☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼
Брати Капранови. Любіть українок!
Гуморески Павла Глазового от Ивана
Криворучко Володимир. Гуморески
Тарапунька і Штепсель. Штепсель одружує Тарапуньку
Хто такі козаки? Вустами дітей
Новорічні веселі поздоровлення, різдвяні побажання
Новорічні привітання з роком дракона 2012
Павличко Дмитро. Еротичні вірші