НАРЕЧЕНА
Дві дівиці розмовляють в зеленім саду.
— А я завтра з Аркашкою до загсу іду.—
Друга каже: — Та ви ж різні, як полум’я й лід.
Він же тебе, по-моєму, ще й не зна як слід.—
Наречена здивувалась: — Яка ти чудна!
А хто ж мене заміж візьме, як усе узна?
У мужчини вже багато срібла в голові,
А завів собі коханок. їх у нього дві.
Перша — гарна, молоденька, друга вже стара.
Кожна зайві волосинки в нього видира.
Юна краля смиче сиві — не старій мовляв.
Старша чорні вириває, щоб сивішим став.
І досмикались до того, що за рік чи два
У мужчини як коліно стала голова.
Гумореска Павла Глазового з циклу «Куміада»
Ми із кумом полювати ідемо.
За плечима по рушниці несемо.
Кум говорить: — Вбити зайчика — не клас.
От би вовка тарарахнути хоч раз! Читать далее →
Кум та кума, кумівство. В Україні такі відносини між людьми як «кумівство» з давніх давен дуже поважаються. Кума- це краща подруга, кум — це побратим, товариш, кращий «корєш». Недарма в українській культурі чимало є веселих пісень, казок, гуморесок на цю тему. А що буде, якщо українець візьме собі за кума цигана? Про це знає
Сашко Лірник. Кум циган. Казка про те, як циган косив
А Павло Глазовий в циклі гуморесок «куміада» розповідав нам веселі історії, що траплялися з ним і з його кумом у період радянських часів. Конкретно ця гумореска, «Як ми з кумом дикарями були», весело інформує сучасних читачів, Читать далее →
Гумореска із циклу «куміада». Павло Глазовий
Ми футбол із кумом любимо.
– Давай, куме, м’яч футбольний купимо!
Тренувалися ми з кумом аж три дні.
Бив я кумові в ворота, кум – мені. Читать далее →
Павло Глазовий гумореска «Як вареники варили кум і я». Ця гумореска із циклу куміада (про кума) Павла Глазового. Час від часу буду публікувати гуморески Павла Глазового із циклу «куміада», бо як на мене, вони дуже веселі й дуже, якщо висловитись одним словом «українські».
Кум поїсти неабиякий мастак. Читать далее →
гуморески Павла Глазового в видео от Ивана
В драматичному театрі — блиск і красота.
Кучерявого студента дівчина пита:
— Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки?
Сидимо тут біля люстри, наче павуки.
Звідсіля я бачу сцену, наче з літака… —
А студент: — Ну й вередлива ж, — каже, — ти яка!
Зачекай, ось я з тобою у кіно піду.
Там сидітимеш ти в мене в першому ряду.
