Архив метки: юморески

гуморески Віктора Насипаного

Віктор Насипаний 

гуморески

ДОДУМАВСЯ

В суді Петрові кажуть всі: — Буде вже вам урок!
За те, що Борю били ви, дадуть серйозний строк.
- А що дають за браконьєрство? — той питати став.
- Та зараз часто браконьєрам «світить» просто штраф.
Петро зрадів: — Які проблеми? Штраф оплачу я.
Судіть мене за браконьєрство. Це стаття моя.
- Хіба ви, Петре, браконьєр? До чого тут оце?
- Та як про що? Про Борю річ. Та ж він такий козел!

 

Козёл

Читать далее →

гуморески Віктора Насипаного

Віктор Насипаний 

гуморески

НОВА ПАРТІЯ.

У центрі близько коло ринку людно, як колись.
Усім прохожим хлопець тиче папірці якісь.
Приїхав дядько із села. Для нього дивина,
Бо той хлопчак гукає: «НОВА ПАРТІЯ У НАС!». Читать далее →

гуморески Віктора Насипаного

Віктор Насипаний 

гуморески

Служба медом.

Ігор наш прибув додому у відпустку з війська.
Всі питають, як там служба, як їда армійська?
Чи в наряди ходить часто? Спить, напевне, мало?
Чи не скучив за дівками? Чи дають там сало? Читать далее →

гумореска «Не збрехав»

Віктор Насипаний 

гумореска

Не збрехав

Ледве плента Гриць додому. Був у кума нині.
Звісно випив. Йде здаватись у полон дружині.
Зліва йде чорнявка класна, диво-оченята,
Була б поруч моя жінка. Годі й порівняти. Читать далее →

гуморески Віктора Насипаного

Віктор Насипаний 

гуморески

НЕ В КАПУСТІ

Зранку каже мамі тихо щось мала Настуся:
- Де бабуся і дідусь колись знайшли татуся?
Навіть смішно трохи стало Настіній матусі:
- Та знайшовся там, де й ти. Звичайно, у капусті.
- Ні, то ти забула, мамо. Там знайшли Олежка.
А мене приніс здалека вам якийсь лелека.
- Може й так,- сміється мати,- пам’яті не маю.
Де знайшли отого тата я й сама не знаю.
- Значить, мамо, ти не знаєш? Та ж могла й спитати.
Врешті я тепер дізналась, де знайшовся тато.
Бабця каже: так «набрались» влітку в діда Міська,
Що знайшли аж десь під ранок тата в бур’яниськах.

  карикатура "Ориентир". Виктор Кононенко

Читать далее →

гумореска Віктора Насипаного

Віктор Насипаний 

гумореска

Роги

Дзвонить якось рідна бабця до малої Наді:
- Завтра в гості я приїду. Чи будете раді?
Де батьки? Чого сама ти? Що у вас нового?
Що тобі привезти, внучко, доброго, смачного?
- Тато, звісно, на роботі. Мама в перукарні.
Треба їй чомусь на завтра зачіску шикарну.
Нині була в нас сусідка. Щось шептались трохи.
Чула я, що мама тату нині зробить роги. Читать далее →

гуморески Віктора Насипаного

Віктор Насипаний 

гуморески

МУДРА ПОРАДА 

Оце прийшов до кума кум, щоб той пораду дав,
Бо так ревнує свою жінку. Просто аж біда.
- Хоч вір не вір, а поруч з нею я, немов король.
Її нема,- нервуюсь знов. Втрачаю аж контроль.
Учора, куме, сварка була. Певно, допекло.
Тепер, що хоче, те і робить. Мов мені назло.
- Сідай за стіл, хильнем по чарці. І забудь про це. Читать далее →

гуморески Віктора Насипаного

Віктор Насипаний 

гуморески

 

ЩО СВІТИТЬ?
Якось Ігора циганка щось питати стала,
Потім точно, як реп’ях, до нього враз пристала.
Той плете додому ледве, щось під ніс бурмочить.
А вона вчепилась в руку. Теж своє торочить. Читать далее →

гуморески Віктора Насипаного

Віктор Насипаний

гуморески

 

МАЄ БУТИ ПОВНИМ

Пару днів нервує Зеньо. Ніде правди діти.
Все «пиляє» рідну жінку — час, мовляв, худіти.
В неї ніби все у нормі, але прикро Славі.
Той кричить: — Пора зганяти кілограми зайві!
Слава трохи розізлилась, сперечатись стала:
- Де це ти у мене бачив цілу купу сала?
То живіт занадто повний, трохи зад і бедра.
Що ж ти хочеш? Маю бути кляча сухоребра?
Ти чого оце пристав, як той реп’ях, шановний?
Щось одне хоча б у жінки мусить бути повним?
- То є правда! – гладить Зеньо свій животик сильний,-
Повним в тебе має бути тільки холодильник.

Читать далее →

гуморески Віктора Насипаного

Віктор Насипаний

гуморески

 ПОСТРАЖДАВ

- Що з тобою сталось, Петре? З кимось бився наче?
Весь у ссаднах і синцях.»Дістав»- таки добряче.
Стали хлопці на роботі все питати в нього.
Той мовчав чомусь, як риба, та тримавсь недовго.
- Вчора ввечір проводжав я дівчину кохану,
Раптом враз напали двоє на мою Оксану.
Кинувсь я на захист, звісно. Що ж я мав робити?
То ж вони й мене конкретно встигли ще побити.
- Бачу я «розмалювали» твій «портрет» на славу,
Треба в «органи» звернутись, написать заяву.
Ти хоч їх запамятав? Чи хоч якісь прикмети?
По слідах гарячих, Петре, їх знайдуть моментом.
Йдем в міліцію. Розкажеш, що було якшвидше,
Потім,звісно, в травмопункт нам треба, чоловіче.
Петя бідний це як вчув, аж скрикнув: — Ні, не треба!
У міліцію звертатись вже нема потреби.
Тих обох, що нападали, я прекрасно знаю!
Але зла на них повірте, хлопці, не тримаю.
Тільки я не все сказав. Точніш змовчав про дещо…
Це нас двох отак побили рідна жінка й теща.

  Читать далее →

1 2 3 4