гуморески
Служба медом.
Ігор наш прибув додому у відпустку з війська.
Всі питають, як там служба, як їда армійська?
Чи в наряди ходить часто? Спить, напевне, мало?
Чи не скучив за дівками? Чи дають там сало? Читать далее →
Архив метки: весёлые стихи
гумореска
Не збрехав
Ледве плента Гриць додому. Був у кума нині.
Звісно випив. Йде здаватись у полон дружині.
Зліва йде чорнявка класна, диво-оченята,
Була б поруч моя жінка. Годі й порівняти. Читать далее →
гуморески
НЕ В КАПУСТІ
Зранку каже мамі тихо щось мала Настуся:
- Де бабуся і дідусь колись знайшли татуся?
Навіть смішно трохи стало Настіній матусі:
- Та знайшовся там, де й ти. Звичайно, у капусті.
- Ні, то ти забула, мамо. Там знайшли Олежка.
А мене приніс здалека вам якийсь лелека.
- Може й так,- сміється мати,- пам’яті не маю.
Де знайшли отого тата я й сама не знаю.
- Значить, мамо, ти не знаєш? Та ж могла й спитати.
Врешті я тепер дізналась, де знайшовся тато.
Бабця каже: так «набрались» влітку в діда Міська,
Що знайшли аж десь під ранок тата в бур’яниськах.
гумореска
Хотіла побачити
- Чого, малий, такий сумний? Без настрою тепер?
- Та хоче, тату, завтра вчитель бачити тебе.
- Як хоче бачить, то прийду. Та краще говори.
Чого ти там у школі, хлопче, нині натворив? Читать далее →
гумореска
Роги
Дзвонить якось рідна бабця до малої Наді:
- Завтра в гості я приїду. Чи будете раді?
Де батьки? Чого сама ти? Що у вас нового?
Що тобі привезти, внучко, доброго, смачного?
- Тато, звісно, на роботі. Мама в перукарні.
Треба їй чомусь на завтра зачіску шикарну.
Нині була в нас сусідка. Щось шептались трохи.
Чула я, що мама тату нині зробить роги. Читать далее →
гуморески
МУДРА ПОРАДА
Оце прийшов до кума кум, щоб той пораду дав,
Бо так ревнує свою жінку. Просто аж біда.
- Хоч вір не вір, а поруч з нею я, немов король.
Її нема,- нервуюсь знов. Втрачаю аж контроль.
Учора, куме, сварка була. Певно, допекло.
Тепер, що хоче, те і робить. Мов мені назло.
- Сідай за стіл, хильнем по чарці. І забудь про це. Читать далее →
гуморески
ЩО СВІТИТЬ?
Якось Ігора циганка щось питати стала,
Потім точно, як реп’ях, до нього враз пристала.
Той плете додому ледве, щось під ніс бурмочить.
А вона вчепилась в руку. Теж своє торочить. Читать далее →
Віктор Насипаний
гуморески
МАЄ БУТИ ПОВНИМ
Пару днів нервує Зеньо. Ніде правди діти.
Все «пиляє» рідну жінку — час, мовляв, худіти.
В неї ніби все у нормі, але прикро Славі.
Той кричить: — Пора зганяти кілограми зайві!
Слава трохи розізлилась, сперечатись стала:
- Де це ти у мене бачив цілу купу сала?
То живіт занадто повний, трохи зад і бедра.
Що ж ти хочеш? Маю бути кляча сухоребра?
Ти чого оце пристав, як той реп’ях, шановний?
Щось одне хоча б у жінки мусить бути повним?
- То є правда! – гладить Зеньо свій животик сильний,-
Повним в тебе має бути тільки холодильник.
Віктор Насипаний
гумореска
«Щось новеньке»
Люда довго приміряє гарні речі модні,
Треба йти із чоловіком на бенкет сьогодні.
Чепуриться, звісно, жінка, певно, дві години,
Там же буде в ресторані точно півродини.
Вася думає вже зранку, скільки грошей нести.
Ледь не злий, бо сухо в горлі й трохи тиснуть мешти.
Врешті-решт пішли обоє на оту забаву,
Привітали свата Мішу, сваху Ярославу.
Потім сіли всі за стіл. Щоб голод придурити.
А жінкам не дай наїстись,- дай наговоритись.
Доки Вася ще не встиг очей собі залити,
Стала Люда чоловіка всій рідні хвалити:
- Вася майже ідеальний, не скупий, до речі.
Він мені завжди купує досить гарні речі.
Я ж не прошу щось від Гуччі, від Діор чи Прада.
Хай своє, гарненьке, рідне. Буду тільки рада.
Чи спідничку, чи костюмчик, чи взуття хороше.
Словом, треба, чоловіче, певну суму грошей.
Вася лиш бубнів під ніс: — Та де ж тих грошей взяти?
Але жінці при родині мусів обіцяти.
Та розквітла, наче пава. І щаслива просто.
Вася мовчки їв і пив. Хоча «кипів» від злості.
- От як вміє підбрехатись. Так старалась, бідна.
Щось новеньке їй купи. Своє, гарненьке, рідне…
Вдома знов ту саму пісню чути від дружини:
- Треба, любий, прикупити трохи одежини.
День чи два ще Вася думав про обновку Люди:
- Хоче щось нове та рідне, то нехай вже буде!
Через тиждень все ж призналась Люда якось свасі:
- Щось новеньке? Звісно, маю. Он, синяк від Васі…
Віктор Насипаний
гуморески
ПОСТРАЖДАВ
- Що з тобою сталось, Петре? З кимось бився наче?
Весь у ссаднах і синцях.»Дістав»- таки добряче.
Стали хлопці на роботі все питати в нього.
Той мовчав чомусь, як риба, та тримавсь недовго.
- Вчора ввечір проводжав я дівчину кохану,
Раптом враз напали двоє на мою Оксану.
Кинувсь я на захист, звісно. Що ж я мав робити?
То ж вони й мене конкретно встигли ще побити.
- Бачу я «розмалювали» твій «портрет» на славу,
Треба в «органи» звернутись, написать заяву.
Ти хоч їх запамятав? Чи хоч якісь прикмети?
По слідах гарячих, Петре, їх знайдуть моментом.
Йдем в міліцію. Розкажеш, що було якшвидше,
Потім,звісно, в травмопункт нам треба, чоловіче.
Петя бідний це як вчув, аж скрикнув: — Ні, не треба!
У міліцію звертатись вже нема потреби.
Тих обох, що нападали, я прекрасно знаю!
Але зла на них повірте, хлопці, не тримаю.
Тільки я не все сказав. Точніш змовчав про дещо…
Це нас двох отак побили рідна жінка й теща.