Дзвонить якось рідна бабця до малої Наді: - Завтра в гості я приїду. Чи будете раді? Де батьки? Чого сама ти? Що у вас нового? Що тобі привезти, внучко, доброго, смачного? - Тато, звісно, на роботі. Мама в перукарні. Треба їй чомусь на завтра зачіску шикарну. Нині була в нас сусідка. Щось шептались трохи. Чула я, що мама тату нині зробить роги. Читать далее →
Оце прийшов до кума кум, щоб той пораду дав, Бо так ревнує свою жінку. Просто аж біда. - Хоч вір не вір, а поруч з нею я, немов король. Її нема,- нервуюсь знов. Втрачаю аж контроль. Учора, куме, сварка була. Певно, допекло. Тепер, що хоче, те і робить. Мов мені назло. - Сідай за стіл, хильнем по чарці. І забудь про це. Читать далее →
ЩО СВІТИТЬ? Якось Ігора циганка щось питати стала, Потім точно, як реп’ях, до нього враз пристала. Той плете додому ледве, щось під ніс бурмочить. А вона вчепилась в руку. Теж своє торочить. Читать далее →
Пару днів нервує Зеньо. Ніде правди діти. Все «пиляє» рідну жінку — час, мовляв, худіти. В неї ніби все у нормі, але прикро Славі. Той кричить: — Пора зганяти кілограми зайві! Слава трохи розізлилась, сперечатись стала: - Де це ти у мене бачив цілу купу сала? То живіт занадто повний, трохи зад і бедра. Що ж ти хочеш? Маю бути кляча сухоребра? Ти чого оце пристав, як той реп’ях, шановний? Щось одне хоча б у жінки мусить бути повним? - То є правда! – гладить Зеньо свій животик сильний,- Повним в тебе має бути тільки холодильник.