Дзвонить якось рідна бабця до малої Наді: - Завтра в гості я приїду. Чи будете раді? Де батьки? Чого сама ти? Що у вас нового? Що тобі привезти, внучко, доброго, смачного? - Тато, звісно, на роботі. Мама в перукарні. Треба їй чомусь на завтра зачіску шикарну. Нині була в нас сусідка. Щось шептались трохи. Чула я, що мама тату нині зробить роги. Читать далее →
Оце прийшов до кума кум, щоб той пораду дав, Бо так ревнує свою жінку. Просто аж біда. - Хоч вір не вір, а поруч з нею я, немов король. Її нема,- нервуюсь знов. Втрачаю аж контроль. Учора, куме, сварка була. Певно, допекло. Тепер, що хоче, те і робить. Мов мені назло. - Сідай за стіл, хильнем по чарці. І забудь про це. Читать далее →
ЩО СВІТИТЬ? Якось Ігора циганка щось питати стала, Потім точно, як реп’ях, до нього враз пристала. Той плете додому ледве, щось під ніс бурмочить. А вона вчепилась в руку. Теж своє торочить. Читать далее →
Сидять в хаті невістка з свекром та свекрухою. Свекруха каже: - Все у нас до ладу. І живемо добре, і не лаємось, от тільки хата небілена. Невістка: - Які проблеми, мамо! Білила є? - Є, а тільки щітки нема. Невістка підбігла до свекра обстригла йому бороду, зробила щітку і побілила хату. Свекруха знову: - От і хата в нас побілена, а вікна нефарбовані. Невістка: - Які проблеми, мамо! Фарба є? - Та є, от тільки пензля нема. Невістка підбігла до батька, обрізала вуса, зробила пензлик та пофабувала вікна. Вечір. Вертається додому чоловік з роботи. Дивиться на груші батько сидить. - Тату! А чого ви там сидете? - Там, синку, у хаті ті дві господині зібралися пироги пекти. Так я оце не знаю чи є в них яйця чи нема!
Пару днів нервує Зеньо. Ніде правди діти. Все «пиляє» рідну жінку — час, мовляв, худіти. В неї ніби все у нормі, але прикро Славі. Той кричить: — Пора зганяти кілограми зайві! Слава трохи розізлилась, сперечатись стала: - Де це ти у мене бачив цілу купу сала? То живіт занадто повний, трохи зад і бедра. Що ж ти хочеш? Маю бути кляча сухоребра? Ти чого оце пристав, як той реп’ях, шановний? Щось одне хоча б у жінки мусить бути повним? - То є правда! – гладить Зеньо свій животик сильний,- Повним в тебе має бути тільки холодильник.
- Що з тобою сталось, Петре? З кимось бився наче? Весь у ссаднах і синцях.»Дістав»- таки добряче. Стали хлопці на роботі все питати в нього. Той мовчав чомусь, як риба, та тримавсь недовго. - Вчора ввечір проводжав я дівчину кохану, Раптом враз напали двоє на мою Оксану. Кинувсь я на захист, звісно. Що ж я мав робити? То ж вони й мене конкретно встигли ще побити. - Бачу я «розмалювали» твій «портрет» на славу, Треба в «органи» звернутись, написать заяву. Ти хоч їх запамятав? Чи хоч якісь прикмети? По слідах гарячих, Петре, їх знайдуть моментом. Йдем в міліцію. Розкажеш, що було якшвидше, Потім,звісно, в травмопункт нам треба, чоловіче. Петя бідний це як вчув, аж скрикнув: — Ні, не треба! У міліцію звертатись вже нема потреби. Тих обох, що нападали, я прекрасно знаю! Але зла на них повірте, хлопці, не тримаю. Тільки я не все сказав. Точніш змовчав про дещо… Це нас двох отак побили рідна жінка й теща.