Вірші Андрія Нємчмнова прості, дотепні та лаконічні. Здається, що краще не скажеш.

Гуморески написані у стилі Павла Глазового. Тому гумор творів такий же доброзичливий, відкритий, направлений проти всіляких пороків та поганих звичок людей.

Нам відомо, що в Андрія багато гуморесок. Отже будемо чекати від нього нових веселих історій!

 

Культурний чоловік

Чоловік ввалився в хату, наче той бугай.
Скинув кепку й до дружини:
— Їсти подавай!
Сів, вмолов борщу тарілку, сала, трохи молока.
Як наївся — до дружини:
— У ліжко, стара!
А вона до нього:
— Милий, ну який ти грубий.
Тільки їсти та у ліжко, ніякої культури.
Он, культурні люди ходять у музей,
Розмовляють про картини, про «великих людей.»
— Добре, — мовив чоловік.-Я все зрозумів.
Ткнувся носом у подушку, гучно захропів.
Ось на другий день приходить:
— Жінко, відкривай!
Чоловік культурний вдома! Їсти подавай!
Як поїв, забурмотів:
Мила моя кицю, РЕМ-М-БРАН-Н-Д-ТА, ти, зна?
Ні , не зна.
То чого іще стоїш? У ліжко, стара!

 

Модний чоловік

Жінка дивиться журнал: каталог «Квеллі» вивчає.
Чоловіченька свого просвітить бажає:
— В цьому році всі чоловіки будуть дихати вільніше,
Бо сорочки геть без ґудзиків ще і комір ширше.
Ти дивись, яка краса!,- чоловік озвався, -
То п’ятнадцять років вже я модно вдягався!

 

 

Вільна людина.

Чоловік додому пізно ледве приплентався.
А тут жінка рот розкрила:
- Де ти, гад, тинявся?
- Я — людина ВІЛЬНА, мене не чіпай.
Коли схочу, прийду. Ротик закривай.
А на другий день і жінка із дому пішла,
Та до хати аж уранці тільки прибула.
- Ти чого так пізно? Де була вночі?
Я людина ВІЛЬНА?
Ясне діло, ні!
Якби була ВІЛЬНА — раніше б прийшла.
А так, коли відпустили, тоді і прийшла.

 

Співачка

Був у жінки, як то кажуть, ледар-чоловік.
І зробити щось у домі він ніяк не міг.
Каже жінка: «Кран на кухні треба поладнати».
А я що тобі, сантехнік? Можу щось зламати.
Подивись, згоріла лампа, треба замінити.
А я що тобі, електрик? Може струмом вбити.
Якось раз в відрядження чоловік мотнувся.
Та додому через місяць тільки повернувся.
Кинув оком навкруги – хату не впізнав.
Все, що десь колись зламалось, хтось відремонтував.
Хто це все зробив так гарно?- жінку запитав.
Це сусід Микола руки докладав.
А яку ж бажав він плату за свої діла?
Переспати з ним, або щоб пісню заспівала я.
І яку ж співала пісню жіночка моя?
А я що тобі співачка? Голосу ж нема.