Віктор Насипаний. Веселі мініатюри. Гуморески
* * *
Як із страшненької зробить більш – менш красиву?
Рецепт простий – змішай вина, горілки й пива…
* * *
Не хочу я чекати більше принців різних,
Нехай буде ласкавий, добрий, ніжний, рідний…
Та потім все ж спитала у сусідки Іри:
- Як думаєш, чи є іще такі банкіри?
* * *
Скажи мені по правді, друже,
Чи є від голоду таблетки?
- Так , є. Але вони великі дуже!
І називаються котлетки.
* * *
В мужчин усе на диво нелогічно,
постійно твердять , що жінки всі однакові
й міняють їх одну на одну вічно…
* * *
Попався нині пацієнт капризний,
Не хоче наші ліки з-за дороговизни,
Ці не підходять, інші шкодять організму…
Погодивсь лікар з ним: — Поставим просто клізму.
* * *
Дід Мороз у двері дзвонить,
Дітки глянули щось косо.
Мав прийти з мішком червоним,
А приліз з червоним носом.
* * *
Віагру для жінок в аптеці дід питав,
Йому ж сказали: — Чоловіче, що ти?
Найкращий засіб знай шукаєш ти не там.
Й послали в ювелірний, що навпроти.
* * *
- Чому ж отак? Знайдеш одну, шукаєш довго іншу,
Таке життя , — жалівся Федя зранку свому другу.
Вже все перешукав, та все ж її шукати мушу…
- Це ти про свою Галю? – Ні, я про шкарпетку другу.
* * *
Як можна цілий день ганяти безупину
Жінкам по бутіках і магазинах?
Моїй лиш гроші дай, і ти її не спиниш.
Там швидкість – триста доларів в годину.
* * *
Скоріше спишуть на уяву чи горілку
Новий випадок про літаючу тарілку.
Ну не казати ж всім , що це небесне тіло
Із рук дружини раптом з кухні прилетіло.
* * *
-Поділюсь із вами лиш секретом,
Лікарю, а я до вас з букетом!
-Щось не бачу, де ті первоцвіти?
-А хіба я щось казав про квіти?
* * *
-Мені більш до вподоби Монте-Карло.
-Невже ти там бував? Ти нам не говорив.
Микола на дівчат поглянув в’яло:
-Бувать не був, а цигарки такі курив.
* * *
- Прожити треба кожен день на плюс – казав Мирон.
Він був завсклад і « плюсував » собі чуже добро.
- Ну плюс, так плюс. – сказав йому суддя і прокурор…
Й додали дядьку ще й тюрми тривалий досить строк.
* * *
Колись у нашім хорі був він добрий тенор,
Тепер у барі каже всім, що знаний тренер.
- Кого ж тренуєш зараз: збірну, сина, жінку?
- Треную пивом я щодня свою печінку.
СЮРПРИЗ
- Якщо тепер закінчиш добре школу,
Тобі комп’ютер новий купим, Колю.
Синок всміхнувсь і ляпнув по приколу:
-Купили б «тачку» ви мені толкову.
-Ну щож, як так, — куплю обов’язково,
Ти ж, головне, старайсь, учись зразково.
Спочатку вчивсь, а потім стало ліньки,
Все гірше поведінка і оцінки.
Просили і сварили мама й тато,
Та він не вчивсь, усе безрезультатно.
Більш-менш якось закінчив хлопець школу,
Закликав батько знов тоді Миколу.
-Хоч обіцяв ти вчитись знову й знову,
Та все ж купив тобі я тачку нову.
Той з радості підстрибнув аж під стелю,
Скакав, кричав «ура» на всю оселю.
А в гаражі не те, про що він марив,
Там тачка з магазину госптоварів.
* * *
Зупиняє мій « уазік » молодий даішник:
- Нарушаєм, — каже,- дядьку, признавайтесь, грішні?
Так ганяти на дорозі вам хіба не сором?
Ось радар заміряв швидкість, тут усі сто сорок!
Сперечатись бачу марно. Я йому говорю:
- Ось ключі, сідай за руль, а я сідаю поруч.
Підморгнувши, тихше кажу: — Слухай, чоловіче,
Як розженеш до сто сорок, — штраф оплачу вдвічі.
ДИТЯЧІ УСМІШКИ
* * *
Дочка задала таткові складну загадку:
- Де краще зберігати йогурт, шоколадку?
Всміхнувся він: — У холодильнику навпроти.
- Ні, татку, краще зберігає, певно, ротик.
* * *
Прибіг із кухні враз малий Назарик:
- Бабусю, дайте швидше окуляри.
Не хочу їсти , втік десь апетит,
Без окуляр його нам не знайти.
* * *
У гості внук приїхав до бабусі,
Хвалився, що зробив дві дірки в вусі.
У дивину їй внукові причуди:
- А що, тепер на вухо ліпше чути?
* * *
-Чи вище буде там зарплата?
Якось спитала мама тата.
Принесла стільчик дочка Злата:
- А ви її на шафу ставте.
КИМ СТАТИ?
Ошелешив мене син , каже зранку : — Тату,
Знаєш , я уже не хочу Шварцнегером стати .
І Кличком не хочу бути , й навіть Джекі Чаном ,
В космонавти теж не візьмуть , бо я їм погано .
У валютники пішов би — долари міняти ,
Чи інспектором Петренко – машини спиняти.
І начальником не хочу , то нервові люди ,
А крутого бізнесмена з мене теж не буде .
Я вже цілий місяць думав, ким же мені стати ,
І тепер таки надумав : піду в депутати .
То робота неважка, платять теж нівроку , -
Відзначатися щоранку й натискати кнопку .
ОДНАКОВІ ГЕНИ
Прибіга малий Євгенко ввечері зі школи ,
Каже : — Більше вже не піду я туди ніколи .
Тяжко висидіти, мамо, навіть два уроки ,
А ти кажеш, що ходити в школу десять років .
Оля дражнить, Ігор б’ється, робить нам підніжки,
Старшокласники сміються і кидають сніжки .
Гратись зовсім не дають нам, лиш одна наука ,
Я ж стараюсь на уроках піднімати руку.
Мати слухала уважно й теж питати стала:
- Що сьогодні на уроках вчителька питала?
- Та питала , чому я вже зранку набурмосивсь
І чому так часто в мене червоніє носик .
Мама тихо посміхнулась й каже до Євгена :
- Тут, напевно, синку, винні ваші з татом гени.
Тато ваш в мороз і в спеку ( чи зима , чи осінь )
Вічно ввечері приходить із червоним носом.
ОГОЛОШЕННЯ
На зупинці біля школи купа оголошень ,
Та одне цікаве дуже розглядав найдовше.
«Загубив наш учень вчора сумку із книжками ,
Просьба , люди , хто щось знає , зв’язуйтесь з батьками .
Сумка має чорну ручку , синя , однотонна ”,
Нижче почерком дрібним був номер телефона .
А ще нижче хтось надряпав дуже неуміло
Ще й доповнення маленьке , чесне й дуже сміле:
«Люди добрі , не нервуйте моїх маму й тата ,
Тож щоденника не треба зовсім повертати”.
ну просто супер гуморески — браво!!!!!!
Оценить комментарий: 0 0
дуже дякую авторам гуморесок- багато пригодилось
Оценить комментарий: 0 0
Оценить комментарий: 0 0
Оценить комментарий: 0 0
Супер, дуже веселі, хороші гуморески!
Оценить комментарий: 0 0