Архив метки: гуморески

гуморист Андрій Нємчинов

Вірші Андрія Нємчмнова прості, дотепні та лаконічні. Здається, що краще не скажеш.

Гуморески написані у стилі Павла Глазового. Тому гумор творів такий же доброзичливий, відкритий, направлений проти всіляких пороків та поганих звичок людей.

Нам відомо, що в Андрія багато гуморесок. Отже будемо чекати від нього нових веселих історій!

 

Культурний чоловік

Чоловік ввалився в хату, наче той бугай.
Скинув кепку й до дружини:
— Їсти подавай!
Сів, вмолов борщу тарілку, сала, трохи молока.
Як наївся — до дружини:
— У ліжко, стара!
А вона до нього:
— Милий, ну який ти грубий.
Тільки їсти та у ліжко, ніякої культури.
Он, культурні люди ходять у музей,
Розмовляють про картини, про «великих людей.»
— Добре, — мовив чоловік.-Я все зрозумів.
Ткнувся носом у подушку, гучно захропів.
Ось на другий день приходить:
— Жінко, відкривай!
Чоловік культурний вдома! Їсти подавай!
Як поїв, забурмотів:
Мила моя кицю, РЕМ-М-БРАН-Н-Д-ТА, ти, зна?
Ні , не зна.
То чого іще стоїш? У ліжко, стара!

 

Модний чоловік

Жінка дивиться журнал: каталог «Квеллі» вивчає.
Чоловіченька свого просвітить бажає:
— В цьому році всі чоловіки будуть дихати вільніше,
Бо сорочки геть без ґудзиків ще і комір ширше.
Ти дивись, яка краса!,- чоловік озвався, -
То п’ятнадцять років вже я модно вдягався!

 

 

Вільна людина.

Чоловік додому пізно ледве приплентався.
А тут жінка рот розкрила:
- Де ти, гад, тинявся?
- Я — людина ВІЛЬНА, мене не чіпай.
Коли схочу, прийду. Ротик закривай.
А на другий день і жінка із дому пішла,
Та до хати аж уранці тільки прибула.
- Ти чого так пізно? Де була вночі?
Я людина ВІЛЬНА?
Ясне діло, ні!
Якби була ВІЛЬНА — раніше б прийшла.
А так, коли відпустили, тоді і прийшла.

 

Співачка

Був у жінки, як то кажуть, ледар-чоловік.
І зробити щось у домі він ніяк не міг.
Каже жінка: «Кран на кухні треба поладнати».
А я що тобі, сантехнік? Можу щось зламати.
Подивись, згоріла лампа, треба замінити.
А я що тобі, електрик? Може струмом вбити.
Якось раз в відрядження чоловік мотнувся.
Та додому через місяць тільки повернувся.
Кинув оком навкруги – хату не впізнав.
Все, що десь колись зламалось, хтось відремонтував.
Хто це все зробив так гарно?- жінку запитав.
Це сусід Микола руки докладав.
А яку ж бажав він плату за свої діла?
Переспати з ним, або щоб пісню заспівала я.
І яку ж співала пісню жіночка моя?
А я що тобі співачка? Голосу ж нема.

 

 

Гуморески. Гриць Драпак

Гуморески від Гриця Драпака.

Гуморески від Гриця Драпака полюбляють не тільки на заході, але й срізь по Україні. Весела хата пропонує переглянути  жарти від Гриця Драпака у виконанні автора.  Виступає Народний артист України Гриць Драпак:

Інше по темі гуморески

 

гумореска Остапа Вишні

гумореска Остапа Вишні «Дикий кабан, або вепр». Читає  А.Паламаренко

Інше по темі Гуморески

Павло Глазовий

Павло Глазовий (1922-2004)

Гумористичні та сатиричні твори Павла Прокоповича Глазового, особливо народні усмішки, знають мільйони українців в усьму світі.

Народився Глазовий на Миколаївщині, пережив голодомор, добровольцем пішов на фронт, брав участь у обороні блокадного Ленінграду. Здавалося б, з під його пера мусіли б виходити драматичні твори. Але письменник , викоханий українським степом, вибирає інший шлях що до своєї творчості. Глазовий пише сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, гуморески, байки, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних Штепселя й Тарапуньки.

 

КТО ШУМЄЛ?

В ресторані київськім

Питає директор:

- Кто шумєл здесь — контрольор,

Ревізор, інспектор?

- Кухар каже: -Ето тіп

В вишітой рубашкє

По-українскі мораль

Рєзал нашей Машкє.

Распєкал: «Ваш борщ такий.

Що не можна їсти».

- Розжірєлі, стєрвєци,

Націоналісти.

 

ЛОТЕРЕЙКА

Вийшов п’яний без копійки з торгової точки,

А тут тітка лотерейні продає квиточки.

— Купи квиток, бухарику! — штовха його в спину.—

За п’ятдесят копієчок виграєш машину.

— Ну виграю,— каже п’яний,— додому доставлю.

А де її, ту машину, уночі поставлю?

У гаражі,— учить тітка.

— Я його не маю.

— То поставиш у сараї.

— Немає й сараю.

— То поставиш на подвір’ї.

— А як хтось украде?

— Як украде — упіймають, у тюрягу сяде.

— Люди добрі!—крикнув п’яний.— Що вона базіка?

Вона хоче, щоб я в тюрму загнав чоловіка.

 

У КВАРТИРІ КОМУНАЛЬНІЙ

Ще не всі живуть окремо. Є й такі квартири:

Одна кухня, одна ванна, а сімей — чотири.

Якось, вставши серед ночі, молодичка Ася

Зачинилася у ванній, швидко роздяглася.

Раптом глянула на двері і очам не вірить:

Звідти в дірочку маленьку хтось на неї зирить.

Ася юбкою прикрилась, двері відчинила

І уздріла двох сусідів — Федора й Бавила,—

Та як крикне:

— Як не сором? Хворі ви чи п’яні?

Чи не бачили ви жінки у такому стані? —

А Вавило:

— Тихо, дєтка! Не туди ти хилиш.

Ми дивились, чиїм милом ти себе намилиш

 

МОРОЖЕНИЙ ЖОРА

Був у жінки чоловічок згорблений і сивий.

Через те ходив до неї Жора чорнобривий.

Раз вернувся чоловічок у незвичну пору.

Довелося молодиці заховати Жору.

Заховала не у шафі, не в дубовій бочці,—

В холодильнику закрила у одній сорочці.

Сів вечерять чоловічок. Вносить жінка миску.

Покришила цибулину і гірку редиску.

Чоловічок носом крутить:

— Редьки мені мало…—

Та й поліз у холодильник діставати сало.

Смик за дверці й відсахнувся:

— Що це за потвора? —

Перед ним зубами дзвонить задубілий Жора.

І промовив чоловічок:

— От мені так сало…

Що це в біса за животне? Як сюди попало? —

Жора чмихнув та як гаркне:

— Зачини, дубина!

Що ти витріщивсь на мене?

Не видав пингвина?

 

ЗОЗУЛЯ

Злий, сердитий з полювання повернувся зять.

Теща зразу ж причепилась і давай пилять:

— Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я!

Є у тебе жінка, діти? В тебе є сім’я?

Як субота — за рушницю і побрів у ліс…—

Зять надувся: — Причепилась, взяв би тебе біс.

— Це мене? — жахнулась теща.— Знай же людоїд,

Я ще житиму на світі двадцять дев’ять літ.

— Звідкіля ці точні дані? — блимнув оком зять.

— Як не віриш, то зозулю можеш запитать.

Закувала божа птиця у садку у нас

І мені «ку-ку» сказала двадцять дев’ять раз.—

Це почувши, зять рушницю як хапне свою.

— Де вона, та клята птиця? Я її уб’ю!

 

Якось внук спитав маленький в бабусі своєї…

Якось внук спитав маленький в бабусі своєї:

- Чом, бабусю, гумористи — майже всі євреї?

А бабуся так сказала: — Різні є народи,

Що євреї — гумористи, то все від природи.

Всяк єврей у цьому ділі здорово кумекa,

Він вам турка передражнить, чи хохла, чи грека.

Передражнить його мову з дурацьким акцентом,

Хай він буде чи міністром, а чи президентом.

Люди слухають, сміються та й мають потіху,

А єврея передражниш — буде не до сміху.

Він же тебе спаплюжить перед цілим світом,

Назве тебе «бандерою» і «антисемітом».

І наляпає на тебе стільки грязі й бруду,

Що не здереш і не змиєш до Страшного суду.

Не чіпляйся, голубчики, до їхнього брата,

Дражни хохлів і кацапів — вони, як телята…

гуморески у виконанні Ігора Мельника

Українські гуморески у виконанні заслуженого артиста України Ігора Мельника :

Гуморески та жарти

☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼☼

Брати Капранови. Любіть українок!

Вишня Остап. Гуморески

Глазовий Павло. Гуморески.

Гуморески Павла Глазового от Ивана

Голка Гнат. Байки

Драпак Гриць. Гуморески

Лоик Артём. Рэп.

Криворучко Володимир. Гуморески

Коваль Юрій. Гуморески

Тарапунька і Штепсель. Штепсель одружує Тарапуньку

Усмішки вустами дітей

Мельник Ігор. Гуморески.

Хто такі козаки? Вустами дітей

Новорічні привітання

Новорічні веселі поздоровлення, різдвяні побажання

Щедрівки

Нємчинов Андрій. Гуморески

Новорічні привітання з роком дракона 2012

Насипаний Віктор

Павличко Дмитро. Еротичні вірші

 

 

 

1 2 3 4 5 6 7 8