Гуморески Віктора Насипаного
гуморески
ЛИШ БЕРІТЬ
Кость в газету дав рекламку «Хто бажає, прошу.
Шафу я віддати хочу. Просто так. Без грошей».
Через день вже зранку дядько стука у ворота.
Глянув він на древню шафу. Аж роззявив рота:
- Річ добротна, досить давня. Як то вам не шкода?
Буде ще щось непотрібне, — візьму при нагоді.
Швидко шафу на машину. Дядько руку тисне:
- Може ще щось є задурно? Ви мені лиш свисніть.
Кость в задумі зморщив лоба: що би ще віддати.
Раптом хитро він всміхнувся: — Дам! Чого ж не дати!
Без питань! Ловлю на слові. Маю я ще дещо.
Так і буть, — беріть без грошей … найдорожче — тещу.
ПРО МОЗОК
Син питає ввечір маму: — Що таке той мозок?
Нині вчитель наш казала: в ньому, діти, розум.
Мати очі в серіал: — Та ти чого вчепився?
Краще, йди он, книжку в зуби. Хоч до ранку вчися.
Син питає те ж у тата. Той всміхнувсь: — Дрібниці.
Вічно в тебе в голові усякі там дурниці!
Той до мами знов іде. Спитаю все ж востаннє.
Дуже мучить чомусь зараз кляте те питання.
Мати зла як з кухні «гримне», ніби канонада.
Ледве той спитав про мозок. Сам уже не радий.
- Слухай, синку, совість маєш? — та кричить сердита.
- В мене іншим голова, скажу тобі, забита …
Гуморески в Хаті
Оценить комментарий: 0 0