Гнат Голка. Байки

Запись опубликована

Гнат Голка — такий псевдонім у інтернеті собі обрав Валерій Гнатюк.

Гнат Голка пише гострі, дотепні байки на злободенні теми.

Отже, Гнат Голка. Байки

Байка «Злодій і депутат». 

Заліз злодюга уночі в один шикарний дім –

Було два поверхи униз і три угору в нім: 

Фонтан, басейн, альтанка, корт, колони і балкон…

А що вже мотлоху того – не на один мільйон.

І накандючивши мішка, що ледве міг нести,

Вилазить злодій із вікна, а тут – бабах! – менти.

Сигналка в ничці там була: що значить – не везе.

(Браслети, бобік, копняки, ментовка, КПЗ).

І от за місяць і два дні — хутенько, як на те:

– У залі тиша, прошу вас. Устати! Суд іде!

Червонопикий прокурор по стійці «струнко» став

І, розчепіривши хавло, таку пургу погнав:

– Та хатка, бачте, непроста – з розряду хитрих хат.

Живе у ній обранець наш – народний депутат.

Сидить у Києві завжди, у Раді повсякчас:

Не п’є, не їсть, ночей не спить – все думає про нас.

Аж тут знаходиться крадій, безсовісний вар’ят,

І цупить все, що заробив нещасний депутат.

Я прошу максимум йому – влупити років сім,

Так щоб наукою було це злодіям усім,

І щоб надалі більш ніхто граблі не запускав

В добро, що рідний депутат так тяжко наживав.

Підсудний криво посміхнувсь, повільно гордо встав

І, як належить у суді, останнє слово взяв:

– Я визнаю свою вину, я дійсно ліз і крав,

Але спитайте ще його, де він те все узяв.

На депутатську зарплатню отак не заживеш,

Хіба що – кинеш, розведеш, поцупиш і вкрадеш.

Ну, а добро він, ****, брав і ваше і моє:

Тому у хату я прийшов до свого по своє.

 

Як ти гадаєш, друже мій:

То хто є більший з них крадій?

Той, хто мішок у пана взяв,

Чи хто народ весь обібрав?

 

 

Байка «Ведмідь і Мураха»

Одного разу причвалав Ведмідь на берег річки,

Щоб спрагу люту втамувать, напитися водички,

Аж бачить: течія стрімка несе-везе Мураху

І так кружляє і трясе і бовтає невдаху,

Що бідний сам до бережка ніяк не добереться,

Ще трохи й виб’ється із сил та зовсім захлинеться.

Ну, а Ведмідь, хоча й від’їв мордяку страхітливу,

Але натуру добру мав і вдачу незлобливу:

Комашці згинути не дав, пошкодував бідненьку,

Підставив лапу малюку і витяг на сухеньке.

Зрадів, під ніжками Мураш тверду відчувши землю,

І чемно низенько вклонивсь добродію своєму:

-  Спасибі, янголе ти мій, не дав бігме пропасти,

Дай Боже щастячка тобі, здоров’я і гараздів,

Ніколи, батеньку, тобі цього я не забуду.

По всіх усюдах про цей чин розказувати буду.

Хай знають всі, хто допоміг мені в жахкій пригоді.

Можливо, й я тобі колись ще стану у нагоді.

Ведмідь на те лиш посміхнувсь щасливцеві малому:

- Подякуй Богу та іди тихцем собі додому.

Чим ти мені такий дрібний в нагоді можеш бути?

Біжи вже, пуцвірку, та більш старайся не тонути.

Іще раз «дякую» сказав Мураха медолюбу

Й бігцем на пошуки подавсь своєї хатки-купи.

Та недалеко відійшов, аж бачить: у соснині

Мисливець хижо причаївсь, присівши на коліні.

Приклав рушницю до плеча, примружився щосили

І цівку впевнено навів на нашого бурмила.

Мураха, бачачи таке, заліз на харцизяку

І гострі щелепи свої встромив тому у сраку.

Від болю скрикнув душогуб, сіпнулася правиця,

Бабахнув постріл до пори і схибила рушниця.

Осою куля пронеслась Ведмедеві над вухом –

Помітив він мисливця тут і кинувся щодуху

Від місця голого у ліс подалі від загрози –

І за якусь секунду зник в густому верболозі.

 

Незримі Господа путі,шляхи несповідимі,

Блаженний той, хто без прикрас піклується слабкими.

Добро повернеться назад сторицею без ліку –

Найменший здатний в грізний час на сильне і велике.

***

 

Байка «Реформа»

 

Проголосила бум реформ «команда проффесійна»:

На першім місці в списку тім кілком стоїть пенсійна.

Не до вподоби горлаям ота реформа клята:

Гуде вже поспіль третій день верховна панська рада.

З трибуни бас гучний луна одного із обранців:

− Чи не здається вам, братва, що тих старих засранців

В князівстві нашому чомусь нахабно забагато

І надто важко для казни їх всіх прогодувати.

Ми й так обклали чернь усю оброками без ліку

Та все одно не вистача на пенсії по віку.

Волає інший:

− Це тому, що в нас дурні програми

І смерди йдуть на пенсіон практично пацанами.

У них ще вуса ледь ростуть, по шість десятків лише,

А вже від панщини біжать, щоб не робити більше.

Трясе губою третій пан:

− Я знаю, що робити:

Потрібно пенсії хлопам узяти й відмінити!

Ну звісно треба якось так обставити це хитро,

Щоб на папері все було (карлючки, коми, титри),

І кожен право мав своє на гривню і копійку,

Але реально всіх стрижем під нитку і лінійку.

Я пропоную ось таке без шуму і мороки:

Давайте стаж робочий всім продовжим до ста років.

− Але ж до пенсії тоді, – хтось ляпнув несміливо.

− Уже ніхто й не доживе. Це трішки некрасиво…

А «реформатор» за своє:

−  Скажу я лаконічно:

Зате державі зиск який − і дешево й практично!

Ми залатаємо усі дірки-латки в бюджеті

І приклад наш передовий покажемо планеті.

Оре хай кожен до ста літ допоки сили має:

Захоче жити – поживе, сконає − то сконає.

Під дружний регіт, бравий свист і жартики солоні

Реформу панство прийняло й заплескало в долоні.

Могутня мудра і свята верховно-радська сила −

Суспільство хворе і старе за мить омолодила.

 

Сидить чотириста панів – «зелених» мільйонерів.

Їм ваші долі та життя – лиш клякса на папері.

Про власні пуза і зади натхненно тільки дбають,

А ви їх виберіть іще – то вже і закопають.

 

Українські гуморески

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.


− один = 4

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>