Веселі українські гуморески та жарти Віктора Насипаного!

Главная » Разное » Веселі українські гуморески та жарти Віктора Насипаного!

Запись опубликована 06.09.2013

Гуморески

ЖОВТИЙ КОЛІР

- Жовтий колір – до розлуки.

Бути разом нам «не світить» -

Каже хлопцям сумно Вася. –

Більш не піду я до Люби.

- В чому річ? Невже від неї

ти отримав жовті квіти?

- Ні. Про це мені говорять не квітки,

а жовті зуби …

 

ЯК У КАЗЦІ!

Їде донька з чоловіком

на курорт уперше.

Радять всі приватний сектор.

Жити там дешевше.

Через день вже дзвонить мамі

і сестричці Надьці,

Каже: — Врешті все ж добрались.

Ми живем , як в казці!

Мати вчула це й щебече:

- Ох! Тепер Марина

Їсть і п’є в якімсь палаці,

наче та царівна!

От щаслива! Все під боком!

Вищий клас комфорту!

Може, й ми колись зберемось

на оті курорти.

Каже їй Марина: — Мамо!

Дай сказать, будь ласка!

Тут подумать навіть смішно.

Зовсім інша казка.

Я не те сказать хотіла. –

Жартувати звичка.

Нас « напхали » тут, як звірів,

в хатку — рукавичку.

 

ПОВНІ РАДОСТІ ШТАНИ

Мати їсти наварила,

йде в обід до магазину.

Каже старшому Васильку:

- Глянь за меншим братом, сину.

Через час якийсь приходить, -

ті мовчать, як мишенята.

- Що таке? Не чути сміху?

Повні радості штанята.

Старший каже: — Ти вгадала.

Наш малий, хоча і сонний.

Але, певно, то від сміху,

в нього, мамо, памперс повний.

В мами усміх втік раптово:

- Як же, хлопці, вам не стидно?

Хто сказав, що памперс повний?

Щось по ньому це не видно?

- Я також спершу подумав,

що таке не може бути.

Бо воно — таки не видно,

але трохи, певно, чути …

 

НАРОДНІ ЛІКИ

Донька з внуком їде з міста. Їх стрічає дідо:

- Щось наш хлопець виріс мало. Виглядає блідо.

Стала та йому жалітись: — Ніде правди діти.

Всі тепер такі у місті нездорові діти.

Може, глисти, може, гени. Авітамінози.

Той не їсть, не п’є, нервує. Тільки й крутить носом.

Дуже в’ялий, вічно сонний. Ще й худий, як тріска.

Зранку танком хоч тягни. Щоби встав із ліжка.

Кине сумку, ляже спати. Лиш в комп’ютер очі.

Ані вчитись, щось зробити й близько сам не хоче.

Став такий, як пес лінивий. Не впізнать Івана.

Може, хтось порадить інше, ліпше лікування?

Певно, купим знов пігулки. Різні вітаміни.

Лікар каже: мають бути позитивні зміни.

Дід всміхнувсь, озвався тихо: — Ви, як діти, наче!

Я вам сам, без медицини, скажу, що є краще.

Хочте, — їдьте до дохтОрів, викидайте гроші

Або щось знайдіть народне, якісне, хороше.

Сів за стіл і чарку випив: — Хочеш знати правди?

Я скажу. Йому поможуть трави й тільки трави!

Та киває: — Може бути! Ось у чім причина!

А які ж? Ромашка, м’ята, липа чи шипшина?

Ви скажіть, яка травичка краща й ефективна?

- Як для того лобуряки. То скоріш КРОПИВА! 

 

ЯКА РІЗНИЦЯ?

Сусіду – діду дядько Стах

приніс новину вдень:

- Чи чув, старий, що наш земляк

тепер у владу йде?

Торгаш Панько, що виріс тут,

у нашому селі.

І той чогось, не знати як,

в політику поліз.

Яка різниця? Нащо це? –

питає дядько Стах, -

«Крутив» би тихо бізнес він,

тепер от депутат!

- Яка різниця? – мислиш ти.

То бізнес! – каже дід. –

І там, і там прибуток є.

Та різний лиш дохід! 

 

ШКІДЛИВІСТЬ

Внук прийшов до діда свого,

є питання в Толі:

- Ми, дідусю, про шкідливість

говорили в школі.

Чия праця більш шкідлива,

певно, все ж шахтарська?

Може, ще якась нервова,

вчительська, шоферська?

Дід немало здивувався:

- То цікава штука!

- Майже все тепер шкідливе –

каже він онуку. –

Тут і так, і так, козаче,

думати можливо.

Все ж, на мій старечий розум,

інше більш шкідливо.

Не про ту шкідливість мова,

як на те виходить.

Нам чиновники й нардепи

більше роблять шкоди. 

 

ЗАСПОКОЇВ

Каже вчитель учням в школі:

- Вам не сором, діти?

Мої нерви, мої сили

нині пожалійте!

Через те, що я кричу тут

на якусь дитину, -

Вмить нервові всі клітини

в мене швидко гинуть.

- То на краще, — каже учень –

я тому й стараюсь.

Нащо вам оті нервові?

Хай собі вмирають.

Годі вам про ці клітини

думати постійно.

Всі нервові хай вмирають, -

лишаться спокійні …

 

НЕ ВГОДИЛА

Дзвонить пізно ввечір мамі

вся на нервах Віка.

Треба трохи пожалітись

тій на чоловіка.

Я і так , і так Миколі

все стараюсь вгодить.

Бач, дарунок мій поганий.

Зовсім не підходить.

Кажу нині: — Годі « дутись».

Будь хоча б мудріше!

Іншим разом подарую

щось тобі я ліпше.

Все приймаю я від тебе.

Я ж не нию, любий.

Щодо шубки, суконь, перснів.

Золота на зуби.

Стала б я звертать увагу

на такі дрібниці.

Ти ж он зранку носом крутиш

через ті дурниці.

Знову, бач, йому не вгодиш.

Все не те Миколі.

То шампунь якийсь не дуже,

то шкарпеток колір.

 

ДЕШЕВШЕ

Татусь і мама кажуть Славчику в обід:

- Напевне, скоро купим братика тобі.

Скажи, малий, чи будеш хлопцю радий ти?

Удвох із братом, Славку, краще вам рости.

- Аскільки важить він? – нхмурив той чоло.

- Ну, десь вагою, певно, синку, з три кіло.

- Маля – це ж дуже дорого тепер. Ви що?

Давай візьмемо краще, мамо, інше щось.

Можливо, купим ліпше ми велосипед

Або ж хоча би цілих три кіло конфет.

 

ПРИКМЕТИ ЧАСУ

* * *

Нова прикмета, кажуть люди,

в нашім часі є. -

Вже перший результат

«пакращення» дає.

Чим більш мільйонів уряд

виділяє-видає, -

Тим більше мільйонерів

в нас умить стає. 

* * *

Хтось казав про цю прикмету

місяць тому Гнату,

Він тепер, коли «обпікся»,

точно буде знати. –

Дорогий ремонт робити –

дуже ризиково.

Бо затоплять вмить сусіди

вас обов’язково.

 

Як Ленін

- Я тепер такий, як Ленін –

Дзвонить Влодко до Орисі.

- Лисим, мудрим став? Чи геній?

- Ні! Як вождь, також у гіпсі.

 

Віктор Насипаний

Усі гуморески в Хаті

  pivo