Гуморески Віктора Насипаного

Главная » Разное » Гуморески Віктора Насипаного

Запись опубликована 15.12.2012

гуморески

КУПА

Після танців йдуть додому Славко й Ганя в парі.
Нічка ясна, зорі сяють. В небі ані хмари.
Раптом зірка стала падать. – Йой!- аж скрикне Ганя –
Швидше, Славку. Думай, хлопче. Загадай бажання.
- Хочу купу-купу грошей — мовив той мрійливо. -
Тільки я не дуже вірю в те, що це можливо.
- Будеш мати цілу купу. Знаю я залізно.
Мусить збутись! – каже Ганя — рано ачи пізно.
Зранку втямив – ох, не встиг. Із тим бажанням тупо.
Біля хвіртки враз корова «навалила» купу…

карикатура "Культурная корова". Микола Воронцов

ШКВАРКИ або НЕ ТА КОЗА

Прийшов до діда Йвась малий. Якраз до столу встиг.
Спитав старого він чомусь: — Чи шкварки любиш ти?
Той «гепнув» миску пирогів,- червоне аж лице:
- Та як їх можна не любить? То ж те саме сальце.
Малий вагався мить якусь. Ховав думки свої:
- Скажи, дідусь, а ти колись козячі шкварки їв?
Старий аж ледве не вдавивсь: — Ну, ти, малий, сказав.
Козячі шкварки. Ще не чув. І що то за коза?
І хто «плете» таке дурне? — старий регоче сам.-
Нова м’ясна порода, певно. Жирна, як паця.
Івась червоний став, як рак.Не знає, що й сказать:
- Ти ти не в курсі просто, діду. Є така коза.
Бо сам я чув, як брат казав учора Тарасу,
Що «шкварив» так, аж гай гудів, Василь якусь козу.