Вередлива дівчина

В драматичному театрі — блиск і красота.
Кучерявого студента дівчина пита:
— Ну навіщо на гальорку ти узяв квитки?
Сидимо тут біля люстри, наче павуки.
Звідсіля я бачу сцену, наче з літака… —
А студент: — Ну й вередлива ж, — каже, — ти яка!
Зачекай, ось я з тобою у кіно піду.
Там сидітимеш ти в мене в першому ряду.

Герой

 Вернувся татко із Кавказу,
Вхопив синка на руки зразу:
— Чи був, синочку, хтось у нас,
Коли я їздив на Кавказ? —
А той говорить: — З яродрому
Один ходив до нас додому.
Все говорив, що він пілот,
Що дуже любить самольот.
Своїм геройством вихвалявся,
А сам без мами спать боявся.

Все ясно

Несподівана хвороба причепилась до Луки:
На лопатках появились невеличкі бугорки.
До лікарні їде хворий. Швидко скинув сорочки.
— Подивіться, на лопатках появились бугорки…
Лікар знизує плечима: що воно за дивина?
— Ви п’єте?
— Не пив ніколи ні горілки, ні вина.
— Часто курите?
— Ніколи і не нюхав цигарок.
— А з жінками як?
— Ну що ви?! Ненавиджу всіх жінок.
— Ну, тоді, — промовив лікар, — зрозуміло, в чому суть.
Це у вас уже на спині крила ангельські ростуть.

Дві поради

Прийшов хворий до лікаря.
— Кепське, — каже, — діло.
Ломить ноги, крутить руки, туситься все тіло.
— Де працюєте, шановний?
— Тут, у нашім місті.
— А яка у вас зарплата?
— Півтораста-двісті.
— Я вам раджу калорійні споживать продукти,
Масло, ряжанку, сметану, овочі і фрукти. —
Це пішов. Заходить інший. Горбиться і стогне.
— Щось я, — каже, — худну й худну. Тіло просто сохне.
— Заробляєте ви скільки?
— Пенсію приносить
Листоноша. Небагато, та для мене досить.
— То давайте, — каже лікар, — на ходьбу натиснем.
Більш бувайте на повітрі, заряджайтесь киснем.

Вигідна жінка

Стрів на вулиці Матвія
Панько Сарана.
— Здрастуй, — каже. — Познайомся:
Це моя жона.
— Дуже радий, дуже радий! —
Вигукнув Матвій.
Цмокнув жінку в праву ручку,
Поклонився їй,
А Панькові тихо мовив:
— Я не доберу,
Як ти міг узяти жінку
Отаку стару?
Видно, старша літ на двадцять?
— Ні, на двадцять п’ять.
Так зате грошви у неї
Свині не їдять. —
А Матвій ще тихше шепче:
— К бісу та грошва,
Як вона сліпа на око
Та іще й крива.
— Ай, — махнув Панько рукою, —
Хто з нас без гріха?
Не шепчи, балакай вільно,
Бо вона й глуха.

Ще гуморески Павла Глазового, інші гуморески

Похожие записи:

Павло Глазовий

Павло Глазовий (1922-2004) Гумористичні та сатиричні твори Павла Прокоповича Глазового, особливо народні усмішки, знають мільйони українців в усьму ...

Павло Глазовий гумореска «Кумів моціон»

Павло Глазовий. Гумореска з циклу "Куміада" КУМІВ МОЦІОН  Кум із міста повернувся після свят. — От я,— каже,— надивився дива, брат! Бачив,— ...

гумореска «Як ми з кумом мед качали» Павло Глазовий

Павло Глазовий, гумореска Гумореска Павла Глазового з циклу "Куміада" ЯК МИ З КУМОМ МЕД КАЧАЛИ Ми із кумом по сусідству живемо. Кум говорить: — ...

Павло Глазовий гумореска «Як вареники варили кум і я»

Павло Глазовий гумореска "Як вареники варили кум і я". Ця гумореска із циклу куміада (про кума) Павла Глазового. Час від часу буду публікувати ...

Гумореска. Як ми з кумом полювали. Павло Глазовий

Гумореска Павла Глазового з циклу "Куміада" cd ЯК МИ З КУМОМ ПОЛЮВАЛИ  cd Ми із кумом полювати ідемо. За плечима по рушниці несемо. Кум ...