Українські приказки

Главная » Українська Хата » Українські приказки

Запись опубликована 20.03.2011

Страх має великі очі.

Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.

Старого лиса не виманиш з лісу.

Старий кінь борозни не зіпсує.Старий кіт, а масло любить.

Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться.

Стук-грюк, аби з рук.

Там добре, де нас нема.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Тиха вода греблю рве.

У страху очі великі.

Усього буває на віку — і по спині, і по боку,

Ухопив місяця зубами.

У чужій кошарі овець не розведеш.

Хіба все те вовк, що сіре?

Хліб їж, а правду ріж.

Хліб та вода — козацька їда.

Хоч бачить око, та зуб не йме.

Хоч біс, аби яйця ніс.

Хоч близько, та слизько.

Хоч гірше, аби інше.

Хоч дурний, та хитрий.

Хто в ліс, а хто по дрова поліз.

Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.

Хто меч підійме, той від меча й загине.

Хто мовчить, той трьох навчить.

Хто як постелить, так і виспиться.

Це ще вилами по воді писано.

Цяця, цяця та в кишеню.

Час- це гроші. Через дорогу навприсядки.

Чиє б нявчало, а твоє б мовчало.

Чує дзвін, та не знає, звідки він.

Чужа душа — темний ліс.

Чужа хата — гірше ката.

Чужий кожух не гріє.

Шкурка вичинки не варта.

Шукай вітру в полі.

Щедрий на батьківські гроші.

Що бог не дав, то все в торбу.

Що написано пером, того не виволочеш волом.

Що сіре, те й вовк.

Язик без кісток, що хоче лопоче.

Язик до Києва доведе.

Як відкусиш багато — ковтнеш мало.

Як гукнеш, так і відгукнеться.

Як дбаєш, так і маєш.

Яке коріння, таке й насіння.

Як з неба впав.

Який їхав, таку й здибав.

Який Сава,така й слава.

Який харч, така й робота.

Як кіт наплакав.

Як корова язиком злизала.

Ясла до коней не ходять.

Багато грому — мало дощу

Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.

Вовка ноги годують.

Вода в решеті не встоїться.

Вода з вогнем не товариші.

Всі ріки до моря ведуть.

Вчорашньої води не доженеш.

Глибока вода не каламутиться.

Гостре словечко колить сердечко.

Де верба, там і вода.

Де один грибок, там цілий вінок.

Добре слово будує, а зле руйнує.

Добре слово краще за цукор і мед.

З вогнем не жартуй, воді не вір, із вітром не дружи.

За словом в кишеню не полізе.

Земля найбагатша, вода найсильніша.

Знаєш — кажи, а не знаєш — мовчи.

І від солодких слів буває гірко.

І гриба знайти треба мати щастя.

І на вовка буває пригода.

Кожний дубок хвалить свій чубок.

Краще почервоніти, як посиніти.

Ласкаве слово, що весняний день.

Люди дякують дощеві, а подорожній лає.

Назвався грибом — лізь у кошик.

Не кидай слів на вітер.

Не мни слова, говори просто.

Нема тіні без світла.

Один скаже, другий прикаже,

Одне дерево ще не ліс.

Одне приємне слово наче сад цвіте.

Пар костей не ломить.

Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.

Розумній голові досить двох слів.

Сади деревину — будеш їсти садовину.

Сказав, та не зав’язав.

Сказане слово — срібло, а мовчання — золото.

Скільки сніг не лежатиме, а розстанути мусить.

Слова щирого вітання дорожчі за частування.

Слово — не горобець, як вилетить, то вже його не спіймати.

Слово не полова, язик не помело.

Слово не стріла, а ранить глибоко.

Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

Сонця в мішок не зловиш.

Тепле слово і в мороз зігріє.

Тепле слово і кішці приємне.

Тиха вода людей топить, а швидка — тільки лякає.

Холодним словом серця не запалиш.

Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.

Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

Хто змок, той води не боїться.

Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.

Шабля ранить тіло, а слова душу.

Як овечка: не мовить ні словечка.

Добавить комментарий