Українські приказки

Главная » Українська Хата » Українські приказки

Запись опубликована 20.03.2011

 

Ех, якби та якби та в роті виросли гриби.

 

Є в глечику молоко, та голова не влізе.

Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас.

Жалів яструб курку — доки всю обскуб.

Жартувала баба з колесом, та в спицях застряла.

Живемо, як горох на дорозі: хто не йде, той скубне.

Живіт товстий, а лоб твердий.

За битого двох небитих дають,

Заблукався між трьох дубів,

Забув віл, коли телям був.

Заварив кашу, так і їж.

За все береться, та не все вдається.

Задер носа й кочергою не дістанеш.

За дурною головою і ногам нема спокою.

Зайця ноги носять, вовка зуби годують.

Заліз у багатство — забув і братство.

За моє жито мене ж і бито.

За чужим столом не махай постолом.

З великої хмари малий дощ.

Згадала баба, як дівкою була.

Згода дім будує, а незгода руйнує.

З дурнем каші не звариш.

З ким поведешся, того й наберешся.

З миру по нитці — голому сорочка.

Знає кіт, чиє сало з’їв.

Знайко біжить, а незнайко лежить.

Знов за рибу гроші.

З одного вола двох шкур не деруть.

З пісні слова не викинеш.

Зробив наспіх, як насміх.

З свічкою серед дня не знайдеш.

З чорної кішки білої не зробиш.

І будень, і неділя — все лінивому безділля.

І за соломинку вхопиться, хто топиться.

І кози ситі, і сіно ціле.

І стіни мають вуха.

Їв би кіт рибку, а в воду не хоче.

Їж, що дають, а роби, що кажуть.

Йти на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.

Його й чорт у ступі не влучить.

Казала Настя: як удасться,

Казала, та не зав’язала.

Казаному кінця немає,

Катюзі по заслузі.

Київ не одразу збудовано.

Кігтик застряг-пропав птах.

Кінець діло хвалить.

Кінь на чотирьох, та й то спотикається.

Клин клином виганяють.

Кожна жаба своє болото хвалить.

Коли густо, а коли й пусто.

Колись і в нашої кози хвіст відросте.

Кому що, а курці просо.

Косо, криво, аби живо.

Краще пізно, як ніколи.

Крутить, як циган сонцем.

Куди не кинь — виходить клин.

Ласий на чужі ковбаси.

Лінивий двічі робить, скупий двічі платить.

Ліс рубають — тріски летять.

Лобом муру не проб’єш.

Лови рибу не на сковороді; а у воді.

Любить, як вовк порося.

Любиш кататись, люби й санчата возить.

Людей питай, а свій розум май.

Людям язика не зав’яжеш.

Лякана ворона куща боїться.

Мак сім років не родив і голоду не було.

Меле язиком, як порожній млин.

Менше говори — більше почуєш.

Миша не одну дірку має до хати.

Молодець проти овець, а проти молодця і сам івця.

Моя хата скраю — нічого не знаю.

На бідного Макара всі шишки летять.

На все свій час.

Навчить біда їсти.

Нагинай гілляку, поки молода.

На голові блистить, а в голові свистить.

На городі бузина, а в Києві дядько.

На двох стільцях не всидиш.

Надокучив, як парена редька.

Надувся, як ковальський міх.

Назад тільки раки лазять.

Назвався грибом — лізь у кіш.

Називай хоч горщиком, тільки в піч не став.

На злодієві шапка горить.

На ловця і звір біжить.

На нема й суду нема.

Наскочила коса на камінь.

На тобі, небоже, що мені негоже.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

На чужий коровай рота не роззявляй.

Не будь тим, що моркву риє.

Не вартий дірки від бублика.

Не все те золото, що блищить.

Не вчи рибу плавати.

Не кажи гоп, поки не перескочиш.

Не копай іншому ями, бо сам упадеш.

Не лізь поперед батька в пекло.

Не святі горшки ліплять.

Не скуби гуску, поки не зловиш.

Не страши кота салом.

Не сунь носа до чужого проса.

Не такий страшний чорт, як його малюють.

Не так сталося, як гадалося.

Не так хутко робиться, як мовиться.

Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

Не хвались ідучи на торг, а хвались ідучи з торгу.

Ні в тин, ні в ворота.

Ні кує, ні меле.

Ні пава, ні ґава.

Ні риба, ні м’ясо, і в раки не годиться.

Ніс вище губи носить.

Носиться, як дурень з писаною торбою.

Обідрали, як молоденьку липку.

Облизня спіймав.

Обоє рябоє.

Овечку стрижуть, а баран трясеться.

Одна бджола мало меду наносить.

Одна дяка, що за рибу, що за рака.

Одна ластівка не робить весни.

Одним пальцем і голку не вдержиш.

Одного поля ягода.

Пам’ятатимеш до нових віників.

Паршива вівця все стадо запоганить.

Перемелеться лихо — добро буде.

Під лежачий камінь вода не тече,

Піймав куцого за хвіст.

Після бійки кулаками не махають.

Пішов по шерсть, та повернувся острижений.

Плаває, як вареник у маслі.

По бороді текло, а в роті сухо було.

Поживемо — побачимо.

Помалу їдь, то далі будеш.

Поможе, як мертвому кадило.

Попав пальцем у небо.

Поспішиш -людей насмішиш.

Почав обід — мовчу, як кіт.

Правда очі коле.

Прийде коза до воза.

Про вовка помовка, а вовк до хати.

Продав кота в мішку.

Пропало, як з воза впало.

Рада б душа в рай, та гріхи не пускають.

Раз,та гаразд.

Робить, як мокре горить.

Робота не вовк, в ліс не втече.

Родичів багато, та ніде пообідати.

Рот не город — не загородиш.

Сам собі пан.

Свої люди — помиримось.

Своя губа ближче.

Семеро одного не ждуть.

Силою не бути милою.

Ситий голодному не товариш.

Сказаного і сокирою не вирубаєш.

 

 

 

Скільки вб’єш, стільки й в’їдеш.